|
|
||
|
Віртуальна книжкова виставка «Митті яскравого життя» / До 140- річчя від дня народження /
«До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. буде струна урочисто і тихо лунати, пісня від серця поллється»
Леся Українка… Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню», або «Досвітні огні», але і палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її. Якщо кожна епоха породжує своїх співців, то Леся Українка навпаки витворила свою епоху в українській літературі. Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягель (тепер Новоград-Волинський, Житомирської області). Зростала і виховувалась в українській шляхетній родині. Дитячі роки Лесі Українки минали на Поліссі. Взимку Косачі жили у Луцьку, а літом у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки були музика, фольклор, звичаї і традиції Волині. Весною 1881 року Ольга Петрівна Косач повезла дітей Михайла, Лесю, Ольгу, у село Чекно, (тепер село Межиріччя, Млинівського району), щоб вони побачили і послухали веснянки. Село Чекно Млинівського району, що на Рівненщині отримало свою назву від того, як переказують, князь Луцький Ярослав Ізяслович, який жив у Ярославичах, тут чеканив свою монету – так зазначає дослідник історії Волині Тодорович М.І.. З південного заходу село омивається річкою Стир, а з півночі – Тишицею, від того і походить назва села Межиріччя. Саме тут у Чекно десятилітня Леся чи не вперше познайомилась з поетичним народним весняним звичаєм. Майже все життя зберігала вона у своїй пам’яті пісенні мелодії, що їх перейняла в дитинстві у нашому краї. Зупинившись у селі Чекно, в знайомого Самарина Косачі проживаючи там винесли звідти силу силенну цікавих вражень. Кожного дня Олена Пчілка разом з дітьми відвідувала кілька хат вишукуючи рідкісні художні візерунки волинської вишивки. Одного разу вони натрапили на цілий скарб, у дворі справляли «Пострижчини» і там вперше Леся почула пісні, які дуже припали їй до душі: «Женчик-бренчик», «Заїнька», «Подоляночка», «Рак-неборак», «Кострубонько», «Бідна моя головонько», «Кривий танець», «Ой ніхто там не бував», «У неділю раненько», «Чорнушка-душка». Запис чекнянських веснянок від Лесі Українки зробив також відимий музикознавець, фольклорист, чоловік Лесі Українки Квітка К.В. Ці матеріали разом з іншими записами увійшли до збірника «Народні мелодії». Косачі кожного вечора збиралися біля молоді на Максимовій греблі, слухали українські пісні, стародавні легенди і казки, грали ігри. По різному складаються письменницькі, як і взагалі людські долі. Лесина ж доля була незвичайна. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей, поетеса зазнала і великого горя. Протягом усього життя її переслідувала хронічна, невиліковна тоді хвороба… Але ніщо не могло зламати Лесю Українку. Її життя – це сонячний промінь, що благовістом нового дня пробивається з темряви і кличе, і вабить до світла. Іншої такої жінки-письменниці, борця немає у світі. Померла Леся Українка на Кавказі (у Сурамі) 1 серпня 1913 року. Похована на Байкоквому кладовищі в Києві. В 1971 році з нагоди 100-літнього ювілею письменниці у Ярославичах відбулося урочисте встановлення меморіальної дошки з написом: «1881 року в селі Чекно (нині Межиріччя Ярославицької сільської ради) вивчала народні веснянки українська поетеса ЛесяУкраїнка». І тут же поруч слова, мовлені устами Мавки з «Лісової пісні» : Про поїздку Лесі Українки з родиною у Чекно, про зацікавлення поетеси Ні, я жива! Я буду Вічно жити, Я в серці маю те, Що не вмирає.
Твори Лесі Українки
1. Українка Леся. Твори в чотирьох томах: Т.1. Поетичні твори; Т.2. Драматичні твори; Т.3. Драматичні твори ; Т.4. Оповідання. Статті. Листи.- К.: Дніпро, 1981. * * * * *
2. Українка Леся. Твори в двох томах: Т.1. Поетичні твори. .- К.: Наукова думка, 1986. * * * * *
3. Українка Леся. Твори в двох томах: Т.2. Драматичні твори . – К.: Наукова думка, 1987. * * * * *
4. Українка Леся. Бояриня: Драматична поема; Лісова пісня: Драма-феєрія в 3-х діях. – К.: Український письменник, 2000. – 176с. * * * * *
5. Українка Леся. Горить моє серце. Вірші та поеми. – К.: ВАТ «Видавництво «Київська правда», 2004.-454с. * * * * *
6. Українка Леся. Поезія. Драматичні твори. – К.: Наукова думка, 1999.-317с. * * * * *
7. Українка Леся. Коханий мій краю… Поезії. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 197с. * * * * *
8. Українка Леся. Кримські відгуки. Вірші, оповідання. – Сімферополь: Видавництво «Таврія», 1981. – 132с. * * * * *
9. Українка Леся. Усі твори в одному томі / Передмова М.І.Литвинця. – К.: Ірпінь, 2008. – 1376с. – (Поетична поличка «Перуна»).
Література про життя і творчість Лесі Українки «Слово, моя ти єдиная зброя» / Леся Українка/
1. Забужко Оксана. Notre Dam D’ukrainе: Українка в конфлікті міфологій.- 2-е видання, виправлене.- К.: Факт.-640с.; іл.- (Серія «Висока полиця»). Нова книжка провідної української письменниці, підсумковий плід її багаторічних роздумів – це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає розкритий О.Забужко «Код Лесі Українки». Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної традиції, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкій публіці – в Україні незалежній. Чому?... * * * * *
2. Кармазіна Марія. Леся Українка. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003.- 416с. На основі документальних матеріалів висвітлюється непростий життєвий і творчий шлях лесі Українки, суперечливий процес її становлення як української письменниці в умовах імперської дійсності. Книжка – це спроба відтворити гаму душевних переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в які потрапляли герої її творів. * * * * *
3. Косач-Кривинюк О.П. Леся Українка. Хронологія життя і творчості / Репринтне видання. Вступна стаття М.Г.Жулинського. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. – 928с.; іл.. В унікальному науково-документальному дослідженні, автором якого є молодша сестра Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк – найрідніша людина «не тільки по крові, але й по духу», - подаються правдиві, не сфальшовані ідеологічними приписами відомості про славетну письменницю, її епоху, родини Косачів і Драгоманових, ближче оточення. У цій фундаментальній і об’єктивній праці – основи наукового вивчення життєвої і творчої біографії Лесі Українки. * * * * *
4. Костенко Анатоль. Леся Українка / Упорядник В.П.Сичевський: - К,: А,С.К., 2006.-512с.- (Життя видатних людей). Автор вважає, що в найкращий спосіб розповісти про життя Лесі Українки можна лише постійно тримаючись документальних джерел. Насамперед тих, що йдуть від неї самої та її рідних. Її публіцистичні й художні твори. Тисяча її листів. Сотні листів її батьків, родичів та найближчих друзів. Десятки мемуарних документів. Численні родинні фотографії та весь сімейний архів. Авторові пощастило заручитися зовсім новими, часом дуже цінними свідченнями деяких сучасників. Що близько знали поетесу. * * * * *
5. Мороз М.О. Літопис життя та творчості Лесі Українки. – К.: Наукова думка, 1992.-629с. У книзі представлено хронологічний звід біографічних та бібліографічних відомостей про життя й діяльність Лесі Українки, а також про її родинне та літературне оточення у 1871-1913рр. У науковий обіг вводиться маловідомий чи невідомий раніше матеріал, в тому числі нові документальні джерела. Відображено також події, пов’язані з вшануванням письменниці. * * * * *
6. Огнєва О.Д. Східні стежки Лесі Українки.-2-ге видання, перероблене й доповнене.- Луцьк: Волинська обласна друкарня. 2008. – 240с. Книга містить твори Лесі Українки на східні сюжети, її переспіви Рігведи та давньоєгипетських ліричних пісень, переклади віршів поетеси китайською, таджицькою, татарською, грузинською мовами, а також статті, що присвячені їм, у супроводі ілюстрацій. * * * * *
7. Українка Леся. Сюжети з життя: Фотокнига. - Київ: ТОВ «Спалах», 2001.- 166с. Нова цікава розповідь про всесвітньо відому українську поетесу. Її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило і надихало її талант. Книга побудована на оригінальних документах та фотознімках з фондів Музею. * * * * *
Про письменницю у збірниках 1. Акорди: Антологія української лірики від смерті Шевченка / Упорядник І.Франко; іл.. Ю.Панькевича; (Післямова і прим. М.Ільницького). – Репринт. Вид. з дод. – К.: Веселка, 2005.-350с.; іл.. Книга репрезентувала творчість 88 поетів другої половини 19ст.-поч. 20ст. 2. Жулинський Микола. Слово і доля: Навч. посібник. – К.: Видавництво А,С.К., 2006. – 640с.; іл.. У книзі українського літературознавця, політичного і громадського діяча, академіка НАН України, професора Миколи Жулинського у широкому спектрі здійснено систематизований ґрунтовний аналіз творчості яскравих українських письменників – від Григорія Сковороди до Василя Стуса, що дає можливість простежити важкий і довгий шлях національного образного слова кількох віків. В оглядових статтях розглянуто особливості літературного процесу двох останніх століть. Літературознавчі матеріали про митців доповнено їхніми творами, цікавими ілюстраціями. Ця праця створена упродовж останнього десятиліття, у період активного повернення і переосмислення значної частини великого і потужного материка національної культури. Вона є своєрідним доповненим і поглибленим варіантом книжки «Із забуття в безсмертя» (1990), за яку автора удостоєно Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. 3. Кодлюк Я.П., Одинцова Г.П. Сто двадцять розповідей про письменників: Довідник. – К.: Наш час, 2006. – 203с. Довідник знайомить з життєвим і творчим шляхом відомих вітчизняних та зарубіжних поетів і прозаїків. У ньому наведено цікаві факти, пов’язані особистим життям майстрів слова та основними етапами їхньої письменницької діяльності. 4. Українська мала проза ХХст.: Антологія / Упорядник В.Агеєва. – К.: Факт, 2007. – 1512с. У книжці представлено найкращі твори українських новелістів ХХст., зокрема Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко.
ІНТЕРНЕТ - РЕСУРСИ ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ
http://en.wikipedia.org/wiki/Lesya_Ukrainka
|
||
